Дивлюсь я на небо
І бачу красу неосяжну:
Хмарини пливуть,
Наче лебеді білі в воді,
І місяць виходить з-за хмари
Так гордо й поважно
Ті лебеді білі стають золотими тоді.
А місячне сяйво таке,
Що не можна дивитись
І диву даєшся красі,
Що Господь сотворив.
Ні в чому Творець наш
Не міг помилитись,
Коли Він весь світ прекрасний творив.
Хмарини поважно проплили,
І синєє небо
За мить знов стає голубе.
Подекуди зірки,
Наначе моргають до тебе
І манять увись,
Манять в рідну країну тебе.
О, Боже, мій милий,
Ну як же Ти дивно й прекрасно
Руками Своїми
І землю і небо створив.
Як місяць зайде,
Встане сонечко тепле і ясне
Й зігріє усіх
Ніжним світлим промінням з гори.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Судьба «героя». - Сергей Сгибнев Среди стихотворений, опубликованных на сайте, обратила на себя внимание преамбула - Информация об авторе: «Судьба человека, родившегося и выросшего в Советском Союзе без религиозного образования в условиях усредненной морали и парадоксальных этических норм, - судьба героя. Подвиги этого героя не в укрощении коня и вхождении в горящую избу, но в личном становлении и осознании смысла».
Да не будет в обиде на меня автор (не помню ни имени, ни названия стихотворения), я о другом - о "героях нашего времени".
Сам я тоже "из бывших" - из членов КПСС.
